6 лютого 1996 року — початок українських досліджень в Антарктиді.

    В цей день британську антарктичну станцію «Фарадей» передано українським полярникам. 

У 1993 році Британія вирішила відмовитися від "Фарадея" та передати його іншій державі, у якої на той момент не було власних антарктичних станцій.

Цю ідею підхопили українські дипломати - тогочасний посол України у Британії Сергій Комісаренко та радник посольства з питань науки Роланд Франко (онук Івана Франка).

     Зрештою уряди підписали угоду і 6 лютого 1996 року відбулася передача станції. Так Україна стала антарктичною державою.

     Формально ж Київ викупив станцію "Фарадей" за символічний один фунт.

  Хоча фактично українська сторона все ж сплатила певну суму коштів, зокрема за радіообладнання, а також зобов'язалась поміняти паливний бак, що вимагало інвестицій.

    За угодою, українські вчені продовжили дослідження, які почали британці, та передають інформацію у міжнародні бази даних. Згодом українські науковці значно розширили спектр досліджень.

    На станцію претендували й інші держави, але, як пояснює харківський біолог Андрій Утєвський, Україна мала наукову базу для антарктичних досліджень, що й стало одним з чинників рішення Лондона на її користь.

    Вчений додає, що таким чином визнали і технічний внесок України - легендарні антарктичні всюдиходи "Харківчанка", які брали участь у багатьох радянських експедиціях (зокрема до Південного полюсу у 1959 році), вироблялися на харківському танковому заводі Малишева.

    Зараз українські полярники в Антарктиці проводять дослідження з біології, метеорології, океанографії, вивчають вплив холоду на організм людини, "Озонову діру", зміни магнітного поля Землі, іоносферу та космос ("космічну погоду").

На "Вернадському" також відкрили кілька нових видів тварин і рослин.

Серед українських полярників є справжня антарктична династія родини Омельченків.

Антон Омельченко-старший брав участь у експедиції британця Роберта Скотта 1910-1913 років - відповідав у ній за коней. Багато років потому його племінник Віктор Омельченко був дизелістом вже на українській станції "Академік Вернадський" під час 11-ї антарктичної експедиції у 2006-2007 роках. А правнук - Антон Омельченко-молодший - став механіком-електриком у 20-й експедиції (2015-2016 роки).

    Наразі до експедицій, які зимують на станції, входять 12 людей. Зараз жінок серед них немає (хоча, наприклад, ще у другій експедиції було чотири жінки: кухар, дві метеорологині та вчена-геофізик).

    "Зимівники" мають витримати холод та тривалу антарктичну ніч. Вимоги до зимівників суворі: відмінне здоров'я, знання іноземної мови (англійської, іспанської чи іншої), неконфліктність, здатність жити в ізоляції від зовнішнього світу та, зрештою, професіоналізм. Так, кухар, наприклад, повинен готувати широкий асортимент страв - щоб не набридло за полярну ніч і при цьому вистачало всіх необхідних організму речовин. Полярники на станції повинні володіти не лише своїм безпосереднім фахом, а й вміти ремонтувати техніку та допомагати на кухні. Лікар, окрім основного фаху (зазвичай беруть хірургів, травматологів чи реаніматологів), повинен ще знатися на стоматології, психології та вміти робити рентген. А сисадмін - не лише розбиратися у комп'ютерах й програмному забезпеченні, а й знати основи морських і супутникових систем зв'язку, а також бути здатним провести базовий ремонт, щоб станція не лишилася інформаційно відрізаною від "великої землі".

     Під час перезмінки експедицій на "Академік Вернадський", крім "зимівників", приїжджають й інші дослідники, які проводять на станції кілька тижнів.

    Також під час антарктичного літа станцію відвідують туристи - поїздка коштує близько 15 тисяч доларів.

За матеріалами https://www.bbc.com/ukrainian/features-42958335